Декілька секунд тривало мовчання .
« Він вивчає мене » , — подумала Маргарита і силою волі постаралась стримати тремтіння в ногах .
Нарешті Воланд заговорив , усміхнувшись , від чого його іскристе око ніби блиснуло :
— Вітаю вас , королево , і прошу мене вибачити за мій домашній наряд .
Голос Воланда був низький , що на деяких словах давав відтяжку в хрип .
Воланд узяв з ліжка довгу шпагу , нахилившись , порухав нею під
ліжком і сказав :
— Вилізай !
Партія відміняється .
Прибув гість .
— Ні в якому разі , — тривожно свистів суфлерски над вухом Маргарити Коров'єв .
— Ні в якому разі ... — почала Маргарита .
— Мессіре .. — дихнув Коров‘їв вухо .
— Ні в якому разі , мессіре , — впоравшись із собою , тихіше , але ясно відповіла Маргарита й , усміхнувшись , добавила : — Я благаю вас не переривати партії .
Я думаю , що шахматні журнали заплатили б немалі гроші , якби мали можливість її надрукувати .
