Храм Різдва Пресвятої Богоматері є частиною Гелатського монастиря (найвизначнішого середньовічного комплексу Грузії).
З історичної довідки: заснований у 1106 році, в період підйому матеріальної й духовної культури Грузинського царства, у так званий “Золотий період”.
Саме у цей час архітектура набуває динаміки, а церкви — хрестово-купольний тип.
Що і є першою ознакою візантійського впливу.
Особливо хрестово-купольна форма помітна всередині центрального храму Гелаті.
Акцент фасаду віддає пальму першості інтер’єру.
Заповнений фресками та мозаїками внутрішній простір створює контраст із натуральним та одноманітно бежевим екстер'єром.
Якщо подивитись на храм зверху, можна чітко побачити грецький хрест.
Західний і східний рукава нерівномірні, як і має бути за візантійською традицією.
Слід звернути увагу на барабан споруди.
Перш за все, його наявність разом із куполом вже є типовою ознакою східнохристиянського стилю.
У самому ж куполі встановлено 16 вікон (такий собі барабан храму Св. Ірини в Константинополі, але більш видовжений за рахунок хрестово-купольного планування).
Проте найцікавіша частина храму знаходиться всередині.
Фрески зображують такі класичні християнські сюжети, як “Чудо Святої Евфимії на Халкідонському Соборі”, ”Вознесіння Христа”, які знаходяться в нартексі.
На протилежній, східній, стороні розташована дворівнева фреска зі сценами входу в Єрусалим (з грецьким написом “космос” над апостолами) та з зображеними фігурами царської родини та митрополита.
Якщо придивитися, можна легко впізнати серед фігур Давида IV Будівельника, царя, який вважається засновником цього собору.
Розпізнавальною рисою є макет храму у нього в руках.
Така традиція також походить із Візантії, прикладом є зображення Андроніка II Палеолога, який тримає невелику церкву Хора, що була збудована при ньому.
На північному порталі розміщена Оранта, що є одним із основних типів зображення Богоматері за східнохристиянським каноном.
Я вирішила провести невеличке порівняння з фрескою Оранти з Церкви Святого Іоана Предтечі в Касторії.
Спільні риси: однакове положення піднятих вгору рук, багряний колір мафорії, який вказує на те, що Богородиця — мати Христа, золоте обрамлення та синій фон.
Різниця полягала у місці розміщення Оранти (візантійська фреска знаходиться всередині, у вівтарі, тоді як грузинська — ззовні, на порталі).
На стінах собору поєднано зображення святих, історичних діячів Грузії (наприклад, цариці Тамари) зі сценами поклоніння візантійців Богові.
Крім того, у вівтарі знаходиться вкрита, за східнохристиянським стилем, золотом мозаїка Божої Матері.
Отже, як ми бачимо, архітектура й живопис Грузії теж відчули на собі вплив візантійської культури.
Митці хоч і пишуть сцени, що безпосередньо пов’язані з грузинським життям, проте поряд із ними обов’язково присутні біблійні чи візантійські сюжети.
Таким чином, центральний собор Гелаті є типовим прикладом взаємодії двох культур.
