Рюхіна, з тягарем із рушників, Арчібальд Арчібальдович дуже привітно та у той самий час позбавлений від проклятого ганчір'я.
Якби Рюхін не був такий виснажений у клініці та на вантажівці, він, напевно, отримав би задоволення, розповідаючи, як все було в лікарні, та прикрашаючи цю розповідь вигаданими подробицями.
Але зараз йому було не до цього, а окрім того, як немало був спостережливим Рюхін, — тепер, після спроби в вантажівці, він уперше гостро вгледівся в обличчя пірата й зрозумів, що той хоч і ставить питання про Бездомного й навіть вигукує "Ай-яй-яй!", але, взагалі-то, зовсім байдужий до долі Бездомного та зовсім не жаліє його.
"І молодець!
І правильно!" — з цинічною, самознищувальною злістю вигадав Рюхін і, обірвавши розповідь про шизофренію, попросив:
- Арчібальде Арчібальдовичу, горілки б мені...
Пірат зробив співчутливу гримасу, шепнув:
