Біда, кажуть православні, бути багатою людиною, купцем чи чимось подібним (тупі москалі).
Немає грошей — нема і турбот, є гроші — тримайся весь час за кишеню, щоб злі люди не вкрали.
Страшно жити на світі, в кого грошей багато (а ще страшніше жити з дебілами, які так думають).
П'яний народ, звісно, слухав, розумів та на вуса собі намотував.
А тоді, коли в Каланчаку чугунку (не знаю, що це в біса таке) будували, й всякого бидла з обірванцями було видно без краю, наче сарани.
Батько потім схаменувся, та вже було пізно.
Слово не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Їдуть вони лісом невеликим і раптом чують, що хтось позаду верхи скаче.
Батько був не з слабкодухих — це вже точно, та тоді ми засумнівались.
Там у лісі дорога піша, хіба сіно з дровами і возять, того скакати тут нікому та й нема для чого, особливо в робочий час.
За хорошими справами не їздять верхи (чого, про що вони говорять!?)
— Таке відчуття наче погоня,— каже батько Ані, — аж надто галопом їздять.
У корчмі мені треба було мовчати, щоб мене.
Ой, дочко, чує моє серце, тут щось не так!
