До вечора приїхав Квашин.
Перед виїздом із міста він побував у себе на квартирі та дізнався від двірника, що коли він був відсутній, приїжджала його жінка.
—А ось і я!— сказав він весело, заходячи в кімнату тещі і роблячи вигляд, ніби не помічає заплаканих, сурових облич.
— А ось і я!
П'ять діб не бачились!
Він швидко поцілував руки жінці та тещі і, з виглядом людини, що закінчила з тяжкою працею, повалився в крісло.
—Уф! - сказав він, випускаючи з легенів все повітря.
—Тобто, ось так змучився!
Ледь сиджу!
Майже п'ять діб.. удень та вночі жив, як на бівуаках!
На квартирі ні одного разу не був, можете собі уявити!
Весь час возився з конкурсом Шипунова та Іванчикова, довелося працювати в Галдієва, у його конторі, при магазині..
Не їв, не пив, спав на якійсь лавці, весь прохолонув..
Хвилини вільної не було, ніколи було навіть у себе на квартирі побувати.
Так, Надюшо, я і не був вдома...
