Єгор  Іванович швидко озирнувся і сплеснув руками.
— А де ж це саме ... чим грітись, га?—- запитав він, злякано дивлячись то на губернатора, то на архієрея.
- Ваша величносте!
Владико святий!
Чай, і мадам замерзли!
Треба чого-небудь!
Так неможливо!
Всі замахали руками, стали говорити, що вони приїхали на каток не для того, щоб грітися, але голова, нікого не слухаючи, відчинив двері і закивав комусь зігнутим у гачок пальцем.
До нього підбігли артільник і пожежний.
— Ось що, біжіть до Саватіну, — пробурмотів він, — і скажіть, щоб якомога скоріше надіслав сюди того ...
Як його?
Чого б такого?
Стало бути, скажи, щоб десять склянок прислав ... десять склянок глінтвейну ... найгарячішого, або пуншу, чи що ...
У павільйоні засміялися.
— Знайшов, чим пригощати!
— Нічого, вип'ємо ... —бурмотів голова.
— Стало бути, десять склянок ...
Ну, ще бенедиктинцю, чи що ... червоненького вели зігріти пляшки дві ...
Ну, а мадам чого?
Ну, скажеш там, щоб пряників, горішків ... цукерок якихось там, чи що ...
Ну, йди!
Жваво!
