Ні кондукториня, ні пасажири не були вражені самою ціллю справи: не те, що кіт проривається до трамвая, а те, що він збирається передплачувати проїзд!
Кіт виявився не лише платоспроможною, але й дисциплінованою твариною.
Щойно він помітив увагу кондукторині, він зупинив наступ, зліз з підніжки та сів на зупинці, чухаючи вуса гривнею.
Проте щойно кондукториня смикнула за мотузку і трамвай почав рух, кіт вчинив так, як вчинив би кожний, кого вигнали з трамваю, але кому конче потрібно їхати.
Пропустивши повз себе три вагони, кіт заскочив на задню дугу останнього, лапою вчепився за якусь кишку, що стирчала зі стіни, й поїхав, економлячи таким чином гривню.
Слідкуючи за котом, Іван майже загубив головного з трьох — професора.
На щастя, той не встиг зникнути.
Іван побачив сірий берет у натовпі на початку Великої Микитської чи Герцена.
За секунду Іван і сам опинився там.
Проте вдача залишив його.
Поет і прискорювався, і біг похапцем, розштовхуючи пішоходів, але і на сантиметр не наблизився до професора.
