Мене лякає байдужість цих жінок.
Це відбувається майже кожного дня, знову і знову.
По суті, я до неї вже майже звик, але все одно кожен раз мене всього пересмикує, коли я знову це чую.
Адже, невже так важко для неї запитати: "Привіт, Артеме.
Як у тебе справи на роботі?
Які плани на майбутнє?
Ти виглядаєш втомленим.
Підемо, сходимо в кіно".
Або: "Я вчора дивилася нову серію "Теорії Великого Вибуху", супер!".
Або ще що-небудь.
Можна зовсім інше, але те, про що люди говорять зазвичай.
Але ні, ніколи.
Сьогодні знову:
— Доброго дня.
У вас картка є?
Кульок потрібен?
