Марафон довжиною у життя
Минулого місяця мені нарешті вдалося втілити одну зі своїх давніх цілей — пробігти марафон.
У плані спорту я відношу себе до доволі посередніх аматорів, тож для мене — це неабияке досягнення 💪
У процесі тренувань та безпосередньо подолання самого марафону я зрозумів, що життя у цілому дуже схоже на марафонський біг — “долго и скучно”, як охарактеризувала його моя дівчина.
Але стаття обіцяє бути помірною та цікавою 😉
Приймають участь усі
Може здатися, що марафон проводиться лише для декількох тисяч людей, які безспосередньо виходять на дистанцію.
Але насправді усе місто приймає у ньому участь, хто як може.
Вболівальники на дистанції
Хтось і справді біжить ті “кляті” 42 кілометри, а хтось просто вболіває та підтримує спортсменів на дистанції.
Хтось організовує захід, а хтось просто висловлюється у підтримку необхідності таких подій у місті.
Хтось, прокинувшись після чергового важкого робочого дня, просто стоячи на балконі у халаті з сигаретою та кавою, дивується, хто й навіщо там біжить.
Комусь просто все одно.
Є також і ті, хто вважає, що перекривати центр міста на цілий день заради такої дурниці — безглуздя.
Нехай собі бігають у лісі!
А що як мої діти побачать цих телепнів і також захочуть бігти?
У житті, знаєте, також є ті, хто вийшов на дистанцію і біжить до своєї цілі.
А є ті, хто просто спостерігає.
Дехто робить це зі захватом, дехто зі заздрістю.
Комусь просто все одно.
Але кожен сам обирає свою роль і ніколи не пізно її змінити.
1% таланту, 99% важкої праці
Я вже казав, що у мене немає ніякого хисту до спорту.
Моє улюблене заняття — це сидіти вдома за книжкою або комп’ютером та поглинати інформацію, навчаючись чогось нового.
Я не вмію грати ані у футбол, ані в баскетбол, так точно ж як у будь-який інакший “*бол”.
У школі мене завжди брали у команду одним з останніх.
Може, то звісно через мою короткозорість, бо треба ж бачити куди жбурляти той м’яч 😂
Але наполегливість та тяжка щоденна праця творить дива.
Займатися бігом я почав десь 3 роки тому і за цей час пробіг майже 1500 кілометрів, декілька напівмарафонів, а 10 кілометрів стали легким та звичним тренуванням.
Статистика з Nike Run Club
Неможливо подолати марафон, не тренуючись.
Ви не прокинетесь одного ранку з суперсилою, як показують у фільмах.
Єдиний шлях до перемоги лежить через щоденну кропітку працю.
Крапка.
Майже кожна доросла людина мріє про диво, що одного ранку її життя зміниться на краще: щасливий лотерейний білет, вдалий шлюб, мільйонний спадок…
На жаль, див не буває.
Все, що ми маємо у житті, – це результат нашої праці.
Досить уже мріяти, починайте займатися ділом!
Важливо, хто “біжить” поряд
Мені пощастило знайти людину, яка готова розділити зі мною не лише марафонську дистанцію, але й усе життя.
Це я, звісно, маю на увазі свою дівчину Аллу 😘
Ми підтримували одне одного протягом довгих місяців тренувань, коли доводилось прокидатися затемна, бігти кільканадцять кілометрів, а потім іти на роботу.
Перші 15 кілометрів були дуже легкими.
А коли після 25-го кілометру я зрозумів, що більше не можу бігти через спазми у ногах, вона зупинилася і пішла зі мною, щоб підтримати.
За наступні 17 кілометрів спортивної ходи то я, то вона були близькі до того, щоб зійти з дистанції, але поряд завжди була людина, яка нагадувала, навіщо ми тут.
Це дуже важливо.
Через купу повсякденних справ дуже легко забути навіщо ми прийшли в цей світ.
Дуже легко звикнути до людей, які постійно поряд та завжди готові прийти на допомогу.
Думайте, пам’ятайте та цінуйте ваше життя та ваших людей!
Марафон на вашу честь
Люди обожнюють перемоги і ненавидять поразки.
Саме тому більшість Homo Sapiens навіть не намагається, бо знає, що їй не перемогти.
Навіщо ж тоді прикладати зусилля?
Якщо задуматися, то у кожній справі рівно один переможець, а всі інші — переможені невдахи.
І тоді виходить, що вірогідність стати абсолютним (і єдиним) переможцем неймовірно мала.
Так що ж тепер  – узагалі нічого не робити і залишатися на дивані?
Ні, просто змініть фокус з того, щоб бути найкращим, на те, щоб бути сьогодні краще, ніж учора.
Адже у всіх нас абсолютно різні та різноманітні умови, навички, оточення.
Немає сенсу порівнювати себе з іншими, навіть якщо вони цього хочуть.
Тож коли ви відважуєтеся на марафон, то це не для того, щоб перемогти у ньому, це для того, щоб перемогти себе.
Біжіть його для себе, присвятіть цю перемогу собі майбутньому.
Але необов'язково це має бути марафон…
Оберіть що завгодно з того, чого хочеться, але боязко.
Навчитися танцювати?
Змінити професію?
Придбати квартиру?
Будь-що, починайте прямо зараз!
Висновки
Я подолав свій марафон і пишаюся цим, навіть не беручи до уваги, що я “прийшов” одним з останніх і мій час (5:22) — майже у 3 рази більший за світовий рекорд.
Але головна моя дистанція подолана лише на 30% і попереду мене чекає неймовірна кількість випробувань, перемог та поразок.
Одне я можу сказати точно — це буде цікава і насичена подорож, до котрої я докладу максимум зусиль!
