"У мене тут є готівка", — каже мер, дістаючи з-під подушки гаманець.
Він відраховує п'ять п'ятдесятидоларових купюр і тримає в руці.
"Принеси чек", — каже він Біддлу.
Я підписав чек, і мер дав мені гроші.
Я дбайливо поклав їх до своєї кишені.
"Тепер, офіцере, виконуйте свій обов'язок", — каже мер, посміхаючись так, наче він цілком здоровий.
Містер Біддл бере мене за передпліччя.
"Вас заарештовано, Докторе Ва-ху, на прізвисько Пітерс, — каже він, — за надання медичних послуг без дозволу від органів Штату".
"Хто ви?", — я запитую.
"Я скажу тобі, хто він, — каже пан Мер, сидячи в ліжку.
— Це детектив, якого найняло Медичне товариство Штату.
Він за вами стежив у п'яти округах.
Він учора до мене прийшов, і ми вигадали цю схему, щоб вас піймати.
Гадаю, ви вже не будете надаватимете лікарські послуги в наших краях, містере Факір.
Чим, ви сказали, я хворію, лікарю? — сміється Мер, — судячи з усього, зрештою, це не було пом'якшення мозку, як на мене".
