Це було добре, холодний дощик падає, і вітер піднявся мінливий і стійко подув.
Кілька піших пасажирів перебуваючи частково в русі, поспішили похмуро і тихо разом  у комірах від пальто, завернутими догори і з руками в кишенях.
І в дверях магазину залізних виробів чоловік, який пройшов тисячі миль, щоб прийти на зустріч, невизначену майже до абсурду, курив свою сигарету і чекав.
Чекав майже двадцять хвилин, і тоді високий чоловік у довгому пальті, зі завернутим до його вух коміром, спішив уздовж протилежної сторони вулиці.
Він пішов прямо до чоловіка, який чекав.
"Чи це ти, Бобе?" — запитав він сумнівно.
"Чи це ти, Джиммі Вельс?" — закричав чоловік у дверях.
