Царство тупості, або Хвороба.
Пересічного дня ти встаєш і йдеш на роботу.
Настрій наче хороший, ти оптиміст.
Ось вони, ті люди, з якими тобі випало перебути 8 год свого життя поруч.
Кууурва, чому вони слухають якусь москальську хірню і називають це музикою?
Ок.
Не буду проповідувати зранку.
Після робочого дня ти їдеш поза місто на дачу.
Лоно природи.
Тиша.
Зелень буяє.
А кууурва, я пєрдолю!
Сусіди вмикають старий касєтнік з такими ж старими хрипавими мокшанськими піснями, зміст яких стабільний, як хробак у голові українців, — "пацан любіл девчьонку, а анаємуізмєніла і тепер сукапіздєц нема жізні".
Люди наче не старі, років 35-40, на стіні жовто-блакитний стяг, прибитий у бік на дорогу.
Срав на вас!
Їжте своє лайно.
Сонце запалило заграву на небокраї.
Пора додомцю.
Їду в гараж, там ще можна спокійно потусити на самоті у медитаційній тиші.
Анус тобі на голову!
Сусід по гаражу слухає, курва, "бидломичащій" реп безперестанку.
Пару мукаючих арій терплю.
А далі виливаю все, що конденсував від самого ранку.
Конфлікт!
Розмова на високих тонах, з'ясовується, що чувак був там... в АТО, але над усе любить москальський реп.
До бійки пів сантиметра...
Навколо поламані люди, хворі ментально.
З поламаною логікою, причинно-наслідковим апаратом.
Отуплені телебаченням, рутубом, системою освіти... та власною тупістю.
Потрібно закликати ВООЗ терміново ввести слабоумство і тупість у перелік хвороб та розробити протоколи лікування.
Роздайте всім бандури, заспіваєм про лиху долю.
