Мені було 14 років.
Вона була моєю найкращою подругою протягом 3 років.
Ми розмовляли про всяке.
Вона була дивовижною.
І, звичайно, я любив її всі ці 3 роки.
Я б руку дав відтяти, аби вона мене покохала.
Одного разу вона сказала, що збирається на побачення.
І я, звичайно, мало не помер від ревнощів.
Але ж вона не знала, що я любив її.
Тому я сказав, що допоможу їй підготуватися до побачення.
Я провів її до місця зустрічі, і буду з вами відвертим — вона виглядала просто приголомшливо.
Ми добралися до місця і, перш ніж увійти, вона сказала:
– Це побачення не з кимось іншим.
Воно з тобою.
Я покохала тебе того ж дня, як ми зустрілись.
І все, що я прошу, це піти зараз зі мною на це побачення.
І вона розповіла мені, як мало не вмирала, бо так хотіла поцілувати мене протягом цих років, але все не наважувалась.
А я розповів, що відчував до неї рівно те саме.
Наприкінці побачення я торкнувся її чола своїм чолом і сказав:
– Давай?
Вона кивнула, і ми поцілувалися.
Це була найчарівніша момент у моєму житті.
А-ха-ха-ха-ха!
Жартую.
Хотів би я, щоби воно так було!
{cк} Насправді я вперше поцілувався зі страшненькою "тьолкою" перед універмагом.
