Вони пішли поміж колон й зрештою дістались якоїсь іншої зали, що в ній, з якогось дива сильно пахло лимоном, чувся шурхіт і щось зачепило Маргариту по голові.
Вона підскочила.
— Не лякайтесь, — запопадливо заспокоїв Коровьєв, беручи Маргариту під руку, — бальні викрутаси Бегемота, та й потому.
Загалом я дозволю собі зухвалість порадити вам, Маргарито Миколаївно, ніколи і нічого не боятися.
Це нерозумно.
Бал буде розкішний, не брехатиму вам.
Ми побачимо осіб, міра влади яких у свій час була надзвичайно високою.
Але, щоправда, як подумати про те, наскільки мікроскопічно малими є їхні можливості у порівнянні з можливостями того, у чиїй когорті я маю за честь бути, то стає просто смішно і, ба більше, аж сумно.
До того ж ви й самі — королівської крові.
— Як королівської крові? — налякано прошепотіла Маргарита й притулилася до Коровьєва.
