Що ж, горілка, закуска, діло ясне, та все ж на Стьопу без жалю не можна було дивитись: він геть не пам'ятав ніякого контракту, і, хоч встрель не бачив учора цього Воланда.
Ні, Хустов був, а Воланда не було.
— Дозвольте поглянути на контракт, — попросив тихим голосом Стьопа.
— Будь ласка, будь ласка.
Стьопа подивився у папери і остовбенів.
Все було на місці.
По-перше, власноручний Стьопин розбитний підпис!
Напис навскоси збоку рукою фіндиректора Римського із дозволом видати артисту Воланду у рахунок належних йому за сім виступів тридцяти п'яти тисяч рублів десяти тисяч рублів.
Більше того: тут же розписка Воланда в тому, що він ці десять тисяч уже отримав!
"Що ж це таке!?" — подумав нещасний Стьопа, і голова в нього пішла обертом.
Починаються страхітливі провали в пам' яті!?
Але, само собою, після того як контракт був пред'явлений, далі виказувати здивування було просто непристойно.
Стьопа спитав у гостя дозволу на хвилину його покинути і, як був у шкарпетках, вибіг у передпокій до телефону.
Дорогою він крикнув до кухні:
