Це почув наречений і спитав свою наречену, що вона цим хоче сказати.
І тоді вона пояснила, що та дівчина була одягнена в сукню з льону, який наречена викинула.
Як почув це наречений і зрозумів, яка лінива його наречена, на відміну від працьовитої бідної дівчини, залишив він її одну і пішов до іншої, з якою й одружився.
Лінивий Гайнц бив байдики, і хоча більше йому не було чого робити, крім того як кожного дня пасти його єдину козу, ввечері, повертаючись додому після робочого дня, він зітхав.
"Насправді це важкий тягар, — казав він, — а ще й виснажлива праця: козу із року в рік до пізньої осені виганяти в поле.
Якби ж тоді можна було прилягти та поспати!
Але ні, треба пильнувати, щоб вона молоді дерева не пошкодила, в сад через кущі не пролізла або, що гірше, не втекла.
Як можна так жити в спокої та без тривог?!"
Він сів і почав думати, як зняти йому зі своїх плечей цей тягар.
