Господь Бог є Владикою людського життя від його початку аж до самої смерті, адже наше буття — це власне результат творчої діяльності Отця.
Тому, окрім Нього, ніхто не в праві відбирати життя у людини.
Проте як діяти особі, в руках якої буквально життя багатьох інших та рідної кровинки.
І питання постає: або...або.
Саме такою є головна сюжетна лінія чеського короткометражного драматичного фільму “Міст”.
На початку даної стрічки описується звичне, буденне життя самотнього батька та його сина Владика.
Вже з перших сцен було помітно, наскільки великою і щирою є любов батька до своєї малечі, адже Владик — це все його життя, найперше й найголовніше для чоловіка.
Восьмирічний хлопчик із щирою цікавістю бажає дізнаватись все більше й більше про навколишній світ, він виростає справжньою потіхою для батька — розумний, слухняний, знає, що тато — це найближча у світі людина для нього.
Одного звичайного дня Владик попрохав батька взяти його із собою на роботу, адже та у останнього доволі цікава, він відчиняє мости залізниці.
Цей день — це кульмінація всього фільму, коли в певній мірі поєднуються долі трьох головних персонажів — батька Володимира, сина Владика та “сторонньої” дівчини-наркоманки Лінди.
Ця фатальна мить: чоловік розвів мости, не знаючи, що поїзд їде, в той час, син, побачивши це, вирішив допомогти батькові та поліз за терміновим важелем.
Сталось непоправне — малий не дотягнувся й упав під міст.
У цей момент батько постає перед найважчим у своєму житті вибором: податись рятувати сина та дозволити великій кількості людей загинути, або ж врятувати потяг з останніми та затиснути свою рідну кровинку під мостом.
Наслідки для кожної зі сторін є зрозумілими.
Як на мене, у даній сцені виникає така етична проблема, як моральність вчинку.
Перш за все, вчинок — це дія свідома, раціональна і скерована на досягнення об’єктивної зміни речей у світі.
Вчинок стає моральним за таких умов:
метою є добро — з двох крайностей вибрати ту, що буде нести більше добра;
мотивація —зберегти життя багатьом людям;
нейтральні (неосудні) засоби — із цим аспектом і є проблема, адже у будь-якому із двох варіантів результатом буде смерть, а оцінювати, чиє життя є важливішим — одного маленького чистого дитяти чи сотень людей — ми не можемо, адже кожна істота є повноцінною та унікальною;
морально-добрий результат — тут також простежуються дуалістичні настрої, адже тоді, коли Лінда, гріючи чергову дозу наркотиків, побачила вбитого горем батька, вона відчула його біль на собі, відкинула наркотики й вирішила почати нове життя, народила дитину й стала щасливою.
Проте все ж цей “happy end” протиставляється загибелі маленького Владика.
Отож у даній ситуації для Володимира важливим є прийняти рішення, зваживши усі “за” та “проти”, для сина — прийняти батькове рішення, а Лінда повинна зробити правильні висновки із вчинку чоловіка та оцінити його.
Також під час перегляду кінострічки у мене виникло багато питань із альтернативами подальших дій головного героя, який потрапив у трагічну ситуацію.
Я розумію, що моя обізнаність у ремеслі розвідника мостів на залізниці бажала би бути кращою, та, тим не менше, я хочу виділити такі три варіанти подальших дій Володимира:
власне кинутись рятувати сина й дозволити людям загинути;
покликати на допомогу, аби хтось побіг до Владика, або доручити іншому важіль й самому витягнути сина;
намагатись зупинити потяг, аби врятувати дві сторони.
Підсумовуючи все вищесказане, я можу зробити висновок, що другий варіант дій батька був би найкращим, та водночас розумію, що якби це лише було можливо, чоловік віддав би все, аби скористатись шансом врятувати і сина, й людей у потягу.
