Никанора Івановича викликали до передпокою його квартири, брали за рукав, щось шепотіли, підморгували й обіцяли не залишитися в боргу.
Мука ця продовжувалась до початку першої години дня, коли Никанор Іванович просто втік зі своєї квартири до приміщення управління біля воріт, але коли побачив він, що і там його підстерігають, побіг і звідти.
Абияк відбившись від тих, що ступали слід у слід через асфальтовий двір, Никанор Іванович щез у шостому під'їзді і піднявся на п'ятий поверх, де і знаходилась ця погана квартира №50.
Коли перевів подих на майданчику, гладкий Никанор Іванович подзвонив, та йому ніхто не відчинив.
Він подзвонив ще раз і ще раз і почав бурчати і тихенько сваритися.
Але й тоді не відчинили.
Терпець Никанора Івановича урвався, і він, діставши з кишені зв'язку ключів, що належали домоуправлінню, власноруч відчинив двері і ввійшов.
