Другий короткий приплив сатанинського сміху оволодів молоду родичку.
— Уже хто-хто, — відповіла вона сміючись, — а я вже смію торкнутися! — і другий раз пролунав сухий тріск парасольки, що відскочила від голови Аркадія Аполлоновича.
— Міліція!
Узяти її! - таким страшним голосом прокричала дружина Семплеярова, що в багатьох похолоділи серця.
А тут іще кіт вискочив до рампи й раптом рявкнув на весь театр людським голосом:
— Сеанс завершено!
Маестро!
Уріжте марш!!
Знавіснілий дирижер, не розуміючи, що робить, змахнув паличкою, й оркестр не заграв, і навіть не гримнув, і навіть не зашумів, а саме, за огидним висловом кота, урізав якийсь неймовірний, ні на що не схожий за своєю розв'язністю марш.
На мить здалося, що нібито чутні були колись, під південними зірками, у кафешантані, якісь молодецькі слова цього маршу:
