— Та, давно.
З мамою святою.
Я вже разів п‘ять до тебе збирався, але не було як.
Як не одне, то друге… жах!
А якшо чесно, брешу… то я брешу.
Ти мені не вір, Боренько.
Якщо сказав, що віддам 10 рублів, то не вір.
Жодному слову моєму не вір.
Нема в мене ніяких справ, просто лінь, алкоголізм і совість не позволяє в такому вигляді на вулицю вийти.
Вибач мене, Боренько, вибач.
Я тут вже три рази до тебе дівчинку за грошима присилав і жалісливі листи писав.
За гроші дякую, а листам не вір, бо брехав.
Так не зручно тебе об‘їдати, ангеле мій; знаю, що сам ледве справляєшся і перебиваєшся сухпайком, але нічого не поробиш з моєю наглістю.
Така наглота, що хоч за гроші людям показуй!
Ти вибач мене, Боренько.
Розказую тобі оцю правду, бо не можу спокійно на твоє ангельське личко дивитись.
