Цей мер Бенкс був увесь у ліжку, окрім його вусів та ніг.
Він видавав звуки зсередини, які мали всі в Сан Франциско, хто гуляв по парках.
Молодий чоловік стояв біля ліжка, тримаючи чашку з водою.
''Лікарю, — сказав мер. — Я жахливо хворий.
Я скоро помру.
Чи ви можете хоча б якось допомогти мені?''
''Містере мер, — сказав я, —я не звичайний попередньо визначений учень С. К. Лапіуса.
Я ніколи не навчався в медичному коледжі, —кажу я, — просто прийшов як звичайна чоловік подивитись, чи я можу чимось допомогти'.'
"Я глибоко зобов'язаний, — сказав він.
— Докторе Ва-ху, це мій племінник, містер Бідл.
Він намагався полегшити моє горе, але безуспішно.
О, Боже!
Ой-ой-ой!!" — виспівує він
