Це Іван Миколайович почув і відізвався:
— Двічі хотіли затримати, в скатертному і тут, на Бронній, та я й махнув через паркан та, як бачите, щоку розірвав! — тут Іван Миколайович підняв свічку і вигукнув: — Браття по літературі!
(Осиплий голос його зміцнів та став палкішим.)
Слухайте мене всі!
Він з'явився!
Ловіть його негайно, інакше  він накоїть неописуємих бід!
— Що?
Що?
Що він сказав?
Хто з'явився? — залунали голоси з усіх сторін.
— Консультант! — відповів Іван. — І цей консультант щойно вбив на Патріарших Мишка Берліоза.
Тут із внутрішнього залу повалив на веранду народ, довкруги Іванового вогника зчинився натовп.
— Винен, винен, скажіть точніше, — почувся над вухом Івана тихий та ввічливий голос, — скажіть, як це вбив?
Хто вбив?
— Іноземний консультант, професор та шпигун! — озираючись, відізвався Іван.
— А як його прізвище? — тихо спитали на вухо.
