— Я бачив, як ви...
Цілувалися... — повторив я, сміючись та насолоджуючись її зніяковілістю.
— Ага!
От я і скажу мамі!
Боягузлива Зіночка пильно подивилася на мене і, впевнившись, що я дійсно все знаю, у відчаї схопила мене за руку та пробурмотіла тремтячим шепотом:
— Петю, це низько...
Я вас прошу, бога ради..
Будьте чоловіком...
Не кажіть нікому...
Порядні люди не шпіонять...
Це низько....
Прошу вас...
Бідолаха боялася своєї матері, як вогню, — дами доброчинної та строгої, — це по-перше, по-друге, моє ухмиляючеся рило не могло не могло не споганити її перше, чистеньке і поетичне кохання, а тому можете собі уявити стан її духу.
По моїй милості вона не спала всю ніч і зранку явилася до чаю із синіми кругами під очима...
Зустрічаючись після чаю з Сашком, я не витерпів, щоб не посміхнутися єхидно та не похвастати:
