Приїхав він до Москви вечірнім поїздом.
Поки артільник ходив за його багажем, він встиг випити в буфеті дві пляшки пива ...
Від пива він став дуже добрим, так що, коли візник віз його з вокзалу на Пресні, він весь час бурмотів:
— Ти, візнику, хороший візник ...
Я люблю російських людей!
..
Ти росіянин, і моя дружина росіянка, і я росіянин ...
Мій батько німець, а я російська людина ...
Я бажаю битися з Німеччиною ...
Як він і мріяв, двері відчинила йому кухарка Марія.
— І ти росіянин, і я росіянин ... — бурмотів він, віддаючи Марії багаж.
— Усі ми російські люди і маємо російські мови ...
А де Наташа?
— Вона спить.
— Ну, не буди її ...
Тсс ...
Я сам розбуджу ...
Я бажаю її налякати і зробити сюрприз ...
Тсс!
Сонна Марія взяла багаж і пішла в кухню.
