— Далі що писати? — запитує жандарм.
Малахін викладає перед ним бланки, поштові і телеграфні розписки, рахунки...
Що йому потрібно від жандарма, він сам остаточно не знає; йому хочеться описати в протоколі не якийсь небудь відділений епізод, а всі свої подорожі, всі свої втрати, розмови з начальником станції, описати довго і правильно.
— А на сторінці Z., — каже він, — напиши: начальник станції від'єднав мої вагони від воєнного поїзда, тому що моє обличчя йому не сподобалося.
І йому хочеться, щоб жандарм неодмінно згадав про обличчя.
Той утомлено слухає і, не дослухавши, продовжує писати.
Свій протокол він закінчує так: "Вище перечислене я, унтерофіцер Черед, записав у цей протокол і постановив представити начальнику Z-го відділення, а копію видати Гаврилові Мелахину".
Старий бере копію, прикріплює її до паперу, яким набита його бокова кишеня  карман, і дуже задоволений іде до себе у вагон.
