— Дурниці!
Ви завжди знайдете виправдання!
А чи не могли б ви дрова колоти?
— Я не відмовляюся, але нині й справжні дроворуби сидять без хліба.
—Ну, всі дармоїди так міркують.
Запропонуй вам, так відмовитеся.
Чи не хочете у мене поколоти дрова?
— Прошу, поколю...
— Добре, подивимося ...
Відмінно ...
Побачимо!
Скворцов заквапився і, не без зловтіхи, потираючи руки, викликав із кухні куховарку.
— Ось, Ольго, — звернувся він до неї, — поведи цього пана в сарай, і нехай він дрова поколе.
Шарпак знизав плечима, наче дивуючись, і нерішуче пішов за куховаркою.
За його ходою видно було, що погодився він іти колоти дрова не тому, що був голодний і хотів заробити, а просто з самолюбства і сорому, як спійманий на слові.
Помітно було також, що він сильно ослаб від горілки, був нездоровий і не відчував ані найменшого бажання працювати.
