Старовинний годинник у залі хрипко, точно застуджений, не б'є, а кашляє рівно десять разів.
В їдальню входить кухарка Анна і  —бух господарю в ноги!
— Вибачте заради Христа, Павле Васильовичу!  — каже вона, піднімаючись уся червона.
— Вибач і ти мені Христа заради,  — відповідає Павло Васильович байдуже.
Анна тим же порядком підходить до решти членів сім'ї, падає в ноги і просить пробачення.
Минає вона одну тільки Марківну, яку, як неблагородну, вважає недостойною поклоніння.
Проходить ще пів години в тиші і спокої...
«Нива» лежить уже на дивані, і Павло Васильович, піднявши вгору палець, читає напам'ять латинські вірші, які він вивчив колись у дитинстві.
Стьопа дивиться на його палець з обручкою, слухає незрозумілу мову і дрімає; тре кулаками очі, а вони у нього ще більше злипаються.
— Піду спати...  — каже він, потягуючись і позіхаючи.
