Азазелло мовчки кивнув головою.
— Їду! — з силою вигукнула Маргарита і схопила Азазелло за руку, — їду, куди завгодно!
Азазелло, полегшено віддуваючись, відкинувся на спинку лавки, закривши спиною грубо вирізане слово "Нюра", і заговорив іронічно:
— Складний народ — ці жінки! — він засунув руки в карман і далеко простяг ноги, — навіщо, наприклад, мене послали по цій справі?
Хай би їздив Бегемот,він милий...
Маргарита заговорила, криво і жалюгідно посміхаючись:
— Припиніть ви мене містифікувати і мучити вашими загадками…
Я ж людина нещасна, а ви цим користуєтеся.
Лізу я в якусь дивну історію, але, присягаюсь, тільки через те, що ви розуміли мене словами про нього!
У мене кружиться голова від усіх цих неприємностей...
— Без драми, без драми, — кривляючись,відізвалась Азазелло, — у моє становище теж треба ввійти.
Дати адміністратору ляпаса або виставити дядька з хати, або підстрелити когось чи якусь і ще дрібницю типу цього, — це моя спеціалізація,але розмовляти із закоханими жінками — покірний слуга.
Адже я вас уже пів години вмовляю.
Ви йдете?
