На це Стравінський попереджувально-ввічливо нахилив голову.
— І ви — тут головний?  — продовжував Іван.
Стравінський і на це вклонився.
— Мені з вами треба поговорити, — багатозначно сказав Іван Миколайович.
— Я для цього і прийшов, — відгукнувся Стравінський.
— Справа ось у чому, — почав Іван, відчуваючи, що настав його час, — мене в божевільню вирядили, ніхто не бажає мене слухати!
..
— О ні, ми вислухаємо вас дуже уважно, — серйозно і заспокійливо сказав Стравінський, — і в божевільню вас рядити ні в якому разі не дозволимо.
— Так слухайте ж: вчора ввечері я на Патріарших ставках зустрівся з таємничою особистістю, іноземці не іноземцем, який заздалегідь знав про смерть Берліоза та особисто бачив Понтія Пилата.
Свита безмовно і не рухаючись слухала поета.
— Пилата?
Пилат, це - який жив за Ісуса Христа? — мружачись на Івана, запитав Стравінський.
— Той самий.
