Моє улюблене місто — Коктебель.
Насправді я була там лише три рази, але кожен із них мені здавалося, що я нарешті вдома.
Хоча я не хотіла би там жити постійно — це дім для душі, а не для тіла.
Зазвичай я зупинялася у готелі, що називається "Будинок письменника", не знаю, чи справді це колись був будинок письменника, чи це просто поетична назва, але мені там сподобалося.
Ходила до справжнього будинку письменника — дачі Максиміліана Волошина.
До речі, кажуть, що на відомій горі Кара-Даг з певного ракурсу можна побачити його профіль.
Я бачила.
Чи бачила моя уява.
Але це вражає.
Пишу цей текст, і сумно, бо не знаю, коли знову побачимось із Коктебелем.
