Двері розчинилися, і розпатлана, нага, але вже без будь-яких ознак хмелю жінка з несамовитими очима вбігла в кімнату і простягла руки до Маргарити, а та сказала велично:
— Тебе прощають.
Не будуть більше подавати хустку.
Почувся крик Фріди, вона впала на підлогу долілиць і простяглася хрестом перед Маргаритою.
Воланд махнув рукою, і Фріда пропала з очей.
— Дякую вам, прощайте, — сказала Маргарита і піднялася.
— Ну що ж, Бегемоте, — заговорив Воланд, — не будемо наживатися на вчинку непрактичної людини в святкову ніч, — він повернувся до Маргарити, — тож це не береться до уваги, я ж нічого не робив.
Що ви хочете для себе?
Запала мовчанка, і перервав його Коров'єв, який прошепотів у вухо Маргариті:
— Алмазна донно, на цей раз раджу вам бути розсудливішою!
А то ж фортуна може й вислизнути!
— Я хочу, щоб мені зараз же, цієї секунди, повернули мого коханця, майстра, — сказала Маргарита, і обличчя її спотворилося судомою.
