Моросив невеликий прохолодний дощ і вітер посилився із невеликих поривів до постійного потоку.
Небагаточислені пішоходи в кварталі поспішали, сумно і тихо загорнувшись у комірці своїх курток та сховавши руки у кишені.
У дверному проході до магазину важкого обладнання стояв чоловік, який пройшов тисячу миль, щоб потрапити на зустріч, яка була непевною майже до абсурду, із другом своєї юності.
Він курив сигару і чекав.
Він чекав близько двадцяти хвилин, коли високий чоловік у довгому пальті, із коміром, завернутим по самі вуха, поспішив із протилежної сторони вулиці.
Він підійшов прямо до чоловіка, що чекав.
"Це ти, Бобе?" — спитав він із сумнівом.
"Це ти, Джиммі Веллз?"  — крикнув чоловік, що стояв біля дверей.
