У більповерсі почувся голос: «Ти чому тримаєш?
Це моя!
До мене летіла!»
В інший голос: «Та не штовхай, я тебе сам так штовхну!».
І тут почулось  плюща.
У той час у більповерсі появився шлем міліціонера, із більповерху когось повели.
Взагалі тривога росла, і невідомо, у що б все влилось, якби Фашот не перестав грошовий дощ, враз подувши у повітря.
Двоє молодих людей, обмінявшись багатозначними веселими
поглядами, вітали з місць і прямо пішли в буфет. У театрі стояв шум, у всіх глядачів захоплено блищали очі.
Так, так, невідомо, в що би все це влилось, якби Бенгальський не знайшов у собі сили і не поворухнувся б.
Стаючись сильніша заволодіти собою, він потім ці потер руки і голосом найбільш голосніше заговорив так:
— Ось, громадяни, ми з вами бачили випадок так званого масового гіпнозу.
Чисто науковий дослід, як на найкраще.
Показуючи, що ніяких чудес і магії не існує.
Попросим ж маестро Воланда разкрити нам цей дослід.
Зараз, громадяни, ви побачите, як ці ніби грошові, папірчики зникнуть так само неочікувано, як і появились.
