І в одну мить підлога сцени покрилась персидськими килимами, виникли величезні дзеркала, з боків освітлені зеленуватими трубками, а поміж дзеркал — вітрини, і в них глядачі у веселому приголомшені, побачили різних кольорів і фасонів паризькі жіночі сукні.
Це в одних вітринах, а в інших з'явились сотні дамських капелюхів, і з пір'їнками, і без пір'їнок, і з пряжками, і без них, сотні ж туфель — чорних, білих, жовтих, шкіряних, атласних, замшевих, і з ремінцями, і з камінцями.
Між туфель з'явились футляри, і в них заграли світлом блискучі грані кришталевих флаконів.
Гори сумочок із антилопової шкіри, із замші, із шовку, а між ними — цілі купи карбованих золотих продовгуватих футлярчиків, в яких буває губна помада.
Руда дівиця у вечірньому туалеті з'явила чорт знає звідки, всім хороша дівиця, якби не псував її химерний шрам на шиї, заусміхалася біля вітрин хазяйською усмішкою.
