— За три хвилини десятої,  — оголосив він.
— Була рівно десята година, коли ми розійшлись тут біля дверей ресторану.
— Сподіваюсь, справи на Заході йшли добре?  — спитав поліцейський.
— Ще б пак!
Я сподіваюся, що Джиммі пощастило хоча б на половину.
Він був свого роду нудним, хоча і хорошим хлопцем.
Мені довелося змагатися з деякими найрозумнішими кмітливцями, щоб урвати своє.
У Нью-Йорку усі розм’якають.
Захід потрібен для того, щоб загострити людину.
Поліцейський покрутив дубинкою та зробив пару кроків.
— Я піду.
Сподіваюся, що ваш друг прийде.
Коли він точно з’явиться?
— Мушу сказати, що не знаю!  — сказав другий.
— Я почекаю його щонайменше пів години.
Якщо Джиммі живий, він буде тут вчасно.
До скорого, офіцере.
