І, потворивши декілька разів слово «Тітка», він вийшов.
Каштанка сіла і почала спостерігати.
Кіт нерухомо сів на матрацик і робив вигляд, що спить.
Гусь, витягуючи шию і тупцюючи на одному місці, продовжував говорити про щось швидко і гаряче.
Мабуть, це був дуже розумний гусь; після кожної довгої тиради він кожен раз здивовано задкував і робив вигляд, що захоплюється своєю промовою...
Послухавши його і відповівши йому «рррр...», Каштанка почала обнюхувати кути.
В одному із кутів стояло маленьке коритце, в якому вона побачила мочений горіх і розмоклі житні кірки — і почала їсти.
Гусь узагалі не обідився, що незнайомий собака їсть його корм, а навпаки, заговорив ще гарячіше і, щоб не показувати свою довіру, сам підійшов до коритця і з‘їв декілька горошинок.
