"У поліцію.
Члена МАССОЛІТа Івана Миколайовича Бездомного.
Заява.
Вчора ввечері я прийшов з покійним М.А.Берліозом на Патріарші пруди..."
І відразу поет заплутався, головним образом через слово "покійний".
З місця виходила якась безлепіца: як це так — прийшов із покійним?
Не ходять покійники!
Дійсно, чого доброго, за божевільного приймуть!
Подумавши так, Іван Миколайович почав виправляти написане.
Вийшло наступне: "...з М. А. Берліозом, унаслідок покійний...".
І це не задовольняло автора.
Довелось примінити третю редакцію, а та виявилась ще гірша за перші дві: "...Берліозом, який потрапив під трамвай..." — а тут ще причепився цей нікому не потрібний композитор-однофамілець, і прийшлось вписати:"...не композитором..."
Намучившись з цими двома Берліозами, Іван усе перекреслив і вирішив почати відразу з чогось дуже сильного, щоб неодмінно привернути увагу читача, і написав, що кіт сідає у трамвай, а потім повернувся до епізоду з відрізаною головою.
Голова і передбачення консультанта привели його до думки про Понтія Пилата, і для більшої переконливості Іван вирішив усю розповідь
про прокуратора викласти повністю з того самого моменту, як той у білому плащі з кривавою підкладкою вийшов у колонаду Іродового палацу.
