Тут гість і послав свій особливий погляд на щоку прокуратора.
Але той жалісливими очима дивився вдаль, відразливо зморщившись і споглядаючи частину міста, що лежала у нього  біля ніг і згасала в надвечір‘ї.
Погас і погляд гостя, і повіки його опустились.
— Треба думати, що Вар-равван став тепер безпечний, як ягня, — заговорив гість і зморшки появились на круглому личку.
– Йому незручно бунтувати тепер..
— Занадто знаменитий? — спитав Пилат, посміхнувшись.
— Прокуратор, як завжди, тонко розуміє питання!
— Але, в усякому випадку, – із запалом помітив прокуратор, і тонкий, довгий палець із чорним каменем персня піднявся вверх, – треба буде...
— О, прокуратор може бути впевнений у тому, що поки я в Іудеї, Вар не зробить ані кроку без того, щоб за ним не йшли по п‘ятках.
—Тепер я спокійний, як, в принципі і завжди, коли ви тут.
