— І до того ж мій візник поїхав.
Не знаю, куди подітися.
Ви були б дуже люб'язні, якби дозволили мені побути тут у сінях, поки пройде дощ.
— А?  Bien [114], monsieur.
Ви знімайте калоші і йдіть сюди.
Це нічого, можна.
Француз замкнув двері і ввів Жиркова в маленьку, дуже знайому залу.
У залі було все по-старому, тільки на столі стояла пляшка з червоним вином і на стільцях, поставлених у ряд серед зали, лежав вузький, тонесенький матрацик.
— Холодно, — сказав Буазо, ставлячи на стіл лампу.
— Я тільки вчора приїхав з Парижа.
Скрізь карьошо, тепло, а тут в Расея холод і ці Кумир ... Крамор ... les cousins.
[115]
Проклятий Кузан.
Буазо налив пів склянки вина, зробив дуже сердите обличчя і випив.
— Всю ніч не спав, — сказав він, сідаючи на матрацик.
— Les cousins і якийсь бугай усе дзвонить, питає Злюшкін.
