Шляхетний батько злісно витріщає очі на газетяра, робить обурений жест і каже тоном зневажливого трагіка:
— Як хочеш, а я ще вип'ю!
— Ах ... ну до чого?
Вже достатньо випив!
— Та що ти морщишся?
Адже знижка!
Я сам не п'ю, так як не випити, якщо ...
Приятелі випивають і хвилину тупо дивляться один на одного, згадуючи тему розмови.
— Звичайно, у будь-якого свій погляд, — бурмоче газетник, — але треба бути дуже  пристрасним і упередженим, щоб не погодитися, що, наприклад, Горєва [88] ...
— Роздули! — перебиває благородний батько.
— Шматок льоду!
Талановита риба!
Цирль-манірліх!
Талан є, не сперечаюся, але немає вогню, сили, немає цього, розумієш ти, перцю!
Що таке її гра?
Порція фісташкового морозива!
Лимонадна водиця!
Коли вона грає, у хорошого, розуміючого глядача на вусах і бороді паморозь сідає!
Та й узагалі в Росії немає вже справжніх актрис ... немає!
Днем з вогнем не знайдеш ...
Якщо й бувають талановиті, то скоро миготіють і гинуть від нинішнього напрямку ...
І акторів немає ...
Наприклад, узяти хоч вашого Писарєва [89] ...
Що це таке?
