— Будь ласка, — погоджується оберкондуктор.
— Ось і відмінно! — радіє начальник станції.
— У такому випадку вам нічого тут чекати, зараз і їдьте!
Я вас зараз і відправлю!
Відмінно!
Він робить Малахіну під козирек та, читаючи на шляху балки, біжить до себе.
Старик дуже задоволений розмовою; він усміхається й оглядає всю залу, нібито розшукуючи: чи є тут щось приємне?
— А ми все ж таки вип'ємо, — говорить він, беручи оберкондуктора під руку.
— Нібито ще рано пити.
— Ні, ви ж дозвольте мені вас пригостити з люб'язності.
Обидва йдуть до буфету.
Випивши, оберкондуктор довго вибирає, чим би закусити.
Цей чоловік похилого віку, дуже повний, з полиняним, пухким обличчям.
Повнота в нього неприємна, обрюзгла, з жовтизною, що буває у людей, які багато п'ють та сплять не вчасно.
