Наступні двері мали на собі  короткий,  але вже зовсім незрозумілий напис: «Перелигино».
Потім у випадкового відвідувача Грибоєдова від написів, що майоріли на тітчиних горіхових стінах на кшталт «Запис по черзі на папір у Покльовкіної», «Каса», «Особисті розрахунки скетчистів», починали розбігатися очі.
Прорізавши довгу чергу, що починалася вже внизу у швейцара, можна було побачити напис на дверях, у які щосекундно ломився народ «Квартирне питання».
За «Квартирним питанням» відкривався розкішний плакат, на якому була зображена скеля, а її гребенем їхав вершник у бурці із гвинтівкою за плечем.
Трохи нижче 一 пальми і балкон, на балконі 一 юнак із хохолком, що сидить і дивиться кудись  вверх надзвичайними очима, готовими до бою, і він тримав у руках перо, що пише самостійно.
Підпис «Повна творча відпустка від двох тижнів (оповідання-новела) до року (роман, трилогія).
Ялта, Сууу-Су, Борове, Цихідзирі, Махінджаурі, Ленінград (Зимовий палац)».
Біля цих дверей також була черга, але не надмірна, десь на  сто п‘ятдесят осіб.
