Скрудж зачинив вікно й оглянув двері, якими увійшов Привид.
Вона була замкнена на два замки, як він замкнув її власними руками, і засуви були цілі.
Він хотів сказати "Нісенітниця!", але зупинився на першому ж складі.
Й так як від пережитого хвилювання, або від денної втоми, або від швидкоплинного погляду на невидимий світ, або від нудної розмови з примарою, або від пізньої години він дуже потребував відпочинку, то відразу ж ліг у ліжко, не роздягаючись, і негайно ж заснув.
СТРОФА ДРУГА.
ПЕРШИЙ ІЗ ТРЬОХ ДУХІВ.
Коли Скрудж прокинувся, було так темно, що, визирнувши з ліжка, він ледве міг відрізнити прозоре вікно від непрозорих стін своєї кімнати.
Він намагався пронизати темряву своїми хорьковими очима, коли дзвони сусідньої церкви пробили чотири чверті.
Так він слухав цілу годину.
