Проте довше затримуватися в передній було незручно, і Стьопа тут же склав план: усіма мірами приховати свою незвичайну забудькуватість, а зараз першим боргом хитро випитати в іноземця, що він, власне, намірений сьогодні показувати у ввіреному Стьопі Вар'єте?
Тут Стьопа повернувся від апарату і в дзеркалі, що вміщалося в передній, яке давно не витирала лінива Груня, чітко побачив якогось дивного суб'єкта — довгого, як жердина, і в пенсне (ах, якби тут був Іван Миколайович!
Він би впізнав цього суб'єкта відразу!).
А той відобразився і відразу зник.
Стьопа у тривозі глибше заглянув у передню, і вдруге його гойдануло, бо у дзеркалі пройшов величезний чорний кіт та також зник.
У Стьопи обірвалося серце, він похитнувся.
"Що ж це таке? - подумав він, - чи не схожу я з глузду?
Звідки ж ці відображення?!" - він заглянув у передню та злякано закричав:
