Настала тиша.
Никанор Іванович перевів подих та тихо заговорив:
—  Богом клянуся, що...
Але не встиг він виговорити ці слова, як увесь зал розфарбувався криками обурення.
Никанор Іванович розгубився й вщухнув.
— Наскільки я зрозумів вас, — заговорив ведучий програми, — ви хотіли поклястися богом, що у вас нема валюти? — і він співчутливо поглянув на Никанора Івановича.
— Так точно, нема, — відповів Никанор Іванович.
— Так, — відгукнувся артист, — а перепрошую за нескромність: звідки ж узялися чотириста доларів, виявлені у вбиральні тої квартири, єдиним мешканцем якої є ви з вашою дружиною?
— Чарівні! — явно іронічно сказав хтось у темному залі.
— Так точно, чарівні, — боязко відповів Никанор Іванович за невизначеною адресою, не то артисту, не то в темний зал, та пояснив: — Нечиста сила, перекладач у клітинку підкинув.
І знову обурено заревів зал.
Коли ж настала тиша, артист сказав:
