— Люди без причини не помирають, — сказав лікар.
— Так, звісно, але все ж таки... не можу припустити, щоб вона отруїлась.
Але дивно, як до цього часу мені в голову не приходила можливість такої смерті!..
І ніхто не думав про це!
Всі були здивовані, що її пророцтво збулося, і думка про можливість... такої смерті була далекою...
Та й не може бути, щоб вона отруїлась!
Ні!
Слідчий задумався.
Думка про дивно померлу жінку не залишала його і під час розтину.
Записуючи те, що диктував йому лікар, він похмуро рухав бровами і тер собі лоба.
— А хіба є такі отрути, які вбивають за чверть години, мало-помалу і без усякого болю? — спитав він у лікаря, коли той розтинав череп.
— Так, є.
Морфій, наприклад.
— Хм...
Дивно...
Пам'ятаю, вона тримала в себе щось схоже...
Та навряд чи!
