Тут прокуратор встав зі свого крісла, сжав голову руками і на жовтуватому його поголеному обличчі з'явився жах.
Але він в той самий час його подавив його своїм зусиллям та опустився у крісло.
Арештант у той самий час продовжував свою розмову, але секретар нічого більше не записував, а тільки, витягнувши шию, як гусак, намагався не сказати жодного слова.
Нарешті все скінчилось, — казав арештований, доброзичливо споглядаючи на Пилата, - і я надзвичайно цьому радий.
Я радив би тобі, ігемоне, залишити на деякий час дворець та погуляти де-небудь у поруч,ну, хоча б у садах на Елеонькій горі.
Гроза почнеться,- арештант повернувся, примружив очі на сонці,- пізніше, ближче до вечора.
Мені пришли у голову деякі думки, які б могли, гадаю, здатися тобі цікавими, я з задоволенням поділився ними з тобою, тим більше, ти справляєш враження дуже розумної людини.
