— Ну, а ти як?
На платню, чи що? — запитав він.
— Яке за платню!
За порятунок душі їздимо, світ послав...
— Так задарма і їздиш?
— А хто ж буде платити?
Не з власного полювання їжу, світ послав, але ж світ за мене і хліб прибере, і жито посіє, і повинності справить ...
Стало бути, не задурно!
— А живеш чим?
— Христа ради.
— Мерінок-то у тебе мирський?
— Мирський ...
— Та-ак, братику ти мій ...
Покурить в тебе немає?
— Не палю, хлопче.
— А якщо у тебе кінь здохне, що тоді робити станеш?
На чому поїдеш?
— Навіщо йому дохнути?
Не треба вмирати...
— Ну, а якщо ... розбійники на тебе нападуть?
І балакучий Кузьма запитав ще: куди подінуться гроші і кінь, якщо сам Єфрем помре? Куди народ буде класти монету, якщо чашка раптом виявиться повною?
що, якщо у чашки дно провалиться, і т. п.
А Єфрем, не встигаючи відповідати, тільки віддувався і здивовано поглядав на свого супутника.
