Храм Різдва Пресвятої Богоматері є частиною Гелатського монастиря (найвизначнішого середньовічного комплексу Грузії). З історичної довідки: заснований у 1106 році, в період підйому матеріальної й духовної культури Грузинського царства, у так званий “Золотий період”. Саме у цей час архітектура набуває динаміки, а церкви — хрестово-купольного типу. Що і є першою ознакою візантійського впливу. Особливо хрестово-купольна форма помітна всередині центрального храму Гелаті. Акцент фасаду віддає пальму першості інтер’єру. Заповнений фресками і мозаїками внутрішній простір створює контраст із натуральним та одноманітно бежевим екстер'єром.

Якщо подивитись на храм зверху, можна чітко побачити грецький хрест. Західний і східний рукави нерівномірні, як і має бути за візантійською традицією.

Слід звернути увагу на барабан споруди. Перш за все, його наявність разом із куполом уже є типовою ознакою східнохристиянського стилю. У самому ж куполі встановлено 16 вікон (такий собі барабан храму Св. Ірини в Константинополі, але більш видовжений за рахунок хрестово-купольного планування).

Проте найцікавіша частина храму знаходиться всередині. Фрески зображують такі класичні християнські сюжети, як “Чудо Святої Евфимії на Халкідонському Соборі”, ”Вознесіння Хреста”, які знаходяться  у нартексі. На протилежній, східній, стороні розташована дворівнева фреска зі сценами входу в Єрусалим (з грецьким написом “космос” над апостолами) та з зображеними фігурами царської родини та митрополита. Якщо придивитись, можна легко впізнати серед фігур Давида IV Будівельника, царя, якого вважають засновником цього собору. Розпізнавальною рисою є макет храму у нього в руках. Така традиція також походить із Візантії, прикладом є зображення Андроніка II Палеолога, який тримає невелику церкву Хора, що була збудована при ньому.

На північному порталі розміщена Оранта, що є одним з основних типів зображення Богоматері за східнохристиянським каноном. Я вирішила провести невеличке порівняння з фрескою Оранти з Церкви Святого Іоана Предтечі в Касторії. Спільні риси: однакове положення піднятих угору рук, багряний колір мафорії, який вказує на те, що Богородиця- мати Христа, золоте обрамлення та синій фон. Різниця полягала у місці розміщення Оранти (візантійська фреска знаходиться всередині, у вівтарі, тоді як грузинська — ззовні, на порталі).

На стінах собору поєднано зображення святих, історичних діячів Грузії (наприклад, цариці Тамари) зі сценами поклоніння візантійців Богові. Крім того, у вівтарі знаходиться вкрита, за східнохристиянським стилем, золотом мозаїка Божої Матері.

Отже, як ми бачимо, архітектура й живопис Грузії теж відчули на собі вплив візантійської культури. Митці хоч і пишуть сцени, що безпосередньо пов’язані з грузинським життям, проте поряд із ними обов’язково присутні біблійні чи візантійські сюжети. Таким чином, центральний собор Гелаті є типовим прикладом взаємодії двох культур.
