Сьогоднішній ранок я зустрічаю на балконі своєї квартири. Своє дитинство я провела також у квартирі, жодного разу не сумніваючись в абсолютній перевазі висотного будинку. Можливо, нам пощастило із сусідами, можливо, це дух маленького містечка, але знайти допомогу у будь-яких соціальних задачах було легко.

З переїздом до великого міста я дізналась, що можна жити, не знаючи власних сусідів. Навіть більше — анонімність мешканця міста-мільйонника є очевидним плюсом.

Проте екологія столиці нагадує, що заміське проживання має свої переваги. Особливо в часи карантину закортіло мати кілька метрів землі, де можна походити босоніж.

З плюсів квартири для мене є доступність транспорту і інфраструктрури, легший спосіб добиратись до друзів, розваг, освіти. Натомість треба іти на компроміси з сусідами, управління місцем власного життя стає полем для теорії ігор із багатьма учасниками.

У приватному будинку — навпаки: твоя автономність — твоя відповідальність. За це отримуєш більший простір, свіже повітря.

Добре, коли можна комбінувати варіанти проживання.
